Асканія-Нова: африканські корови, коні Пржевальського і молоко антилопи

Асканія-Нова: африканські корови, коні Пржевальського і молоко антилопи

На початку ХХ ст. в заповіднику вже розмножувалися коні Пржевальського, зубри, бізони, зебри, антилопи, страуси... Саме тут вперше в Російській імперії проводилися досліди зі штучного запліднення тварин...

Колись усе лівобережжя нижнього Дніпра являло собою безмежний цілинний степ, що простягався аж до Азовського моря та Сиваша; воно було необжитою місцевістю, по якій тягнулися шляхи чумаків, що їздили до моря за рибою і сіллю. Тепер тут скрізь орна земля і асфальтовані дороги. І тільки на роздоріжжі колишніх чумацьких шляхів, ближче до Сиваша, в заповіднику «Асканія-Нова» і досі хвилюється споконвічний південний степ, такий, яким їздив Тарас Бульба зі своїми синами.

Цього степу лишилося тільки 10 тисяч гектарів, але вся його територія абсолютно заповідна і повністю виключена зі сільськогосподарських угідь. Із заповідних масивів найкраще збереглась невелика територія розміром в 500 га, прилегла до ботанічного парку. На ній ще з кінця позаминулого століття не пасуть тварин і не косять трави. Саме виділенням цієї ділянки під охорону й був покладений початок створенню заповідника.

аскания-нова асканія-нова степ заповедник заповідник

Цілиною є вся територія Великого Чапельського поду площею 2,4 тисячі гектарів, що з півночі примикає до селища Асканія-Нова; на ній пасуться копитні тварини асканійського зоологічного парку. Ділянки цілини, що збереглися в «Асканії-Нова», є живим музеєм минулого нашої планети, тому стає зрозумілою величезна наукова і культурна цінність цього заповідника.

Виникає природне запитання: де бере витоки це диво? 1828 року у степах Присивашшя, біля південного схилу Великого Чапельського поду, було закладено хуторець. Він належав німецькому герцогу разом з 50 тис. десятинами навколишніх цілинних земель. Одна з будівель хутору, розташована біля східного в’їзду в «Асканію-Нова», зберігається й досі: це кубічний глинобитний будинок з високим черепичним дахом. Назву місцевості дав герцогом Фердинанд Фрідріх Ангальт-Кетенський, представник німецької династії Асканіїв. У 1856 році ці землі придбав інший колоніст, в родині якого і народився в 1863 році майбутній засновник асканійського заповідника Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн. З дитинства він полюбляв диких тварин, любив їх розводити, проводити спостереження. В десятирічному віці він влаштовує в «Асканії-Нова» перші вольєри для місцевих диких птахів і дрібних звірят, яких тут же, в степу, ловив селянський хлопчик Клим Сіянко, який таким чином став одним з перших засновників-звіроводів заповідника. Через десять років після влаштування перших вольєрів в «Асканії-Нова» був уже маленький зоопарк. 1885 року в ньому налічувалося близько 50 видів птахів і 4 види ссавців. А вже за кілька років про заповідник з’являються перші популярні та наукові повідомлення в закордонній пресі.

Після спорудження в 1892 році водонапірної башти, що давала артезіанську воду для штучних насаджень і великих водоймищ, «Асканія-Нова» поступово перетворюється на зелений острів посеред ковилового степу. Тут знаходять притулок багато місцевих та іноземних диких тварин. Завезених тварин (переважно молодих) тримали спочатку в невеликих вольєрах, потім – на спеціально огородженій ділянці степу, і, нарешті, багатьох випускали у відкритий степ на волю або на випас під наглядом пастуха.

буйвол аскания-нова асканія-нова тварини степ животные заповедник заповідник

На початку ХХ ст. в «Асканії-Нова» вже розмножувалися коні Пржевальського, зубри, бізони, зебри, антилопи, страуси і чимало інших тварин та птахів. Саме тут вперше в Російській імперії проводилися досліди зі штучного запліднення тварин. Незабаром заповідник набув широкої популярності у зв’язку з Всеросійськими виставками з тваринництва, а також завдяки численним публікаціям в періодичній пресі.

Після революції «Асканію-Нова» було оголошено заповідним степовим парком. На нього було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизовувати та вивчати якомога більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При «Асканії-Нова» були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено було зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника «Асканія-Нова», до 1956 року, існував Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова. У 1983 році заповідник «Асканія-Нова» реорганізовано у біосферний заповідник. У 1993 році Україна підтверджує статус біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна НАН України.

аскания-нова асканія-нова тварини степ животные заповедник заповідник зебра

Серед рівного степу ще здалеку видно зелений оазис – ботанічний парк заповідника територією в 170 гектарів. Яких тільки рослин тут немає! Гостролистий красень середньої смуги — клен, кряжиста кримська сосна, дуби пірамідальні й колоноподібні, виходець з Північної Америки — ялівець віргінський, розкидистий велетень — в`яз, гордість північних лісів — ялина. Парк було закладено наприкінці минулого століття відомим українським садівником і паркобудівником В. Владиславським-Падалкою. Протягом десятиріч працею вчених багатьох поколінь у ньому зібрано дерева та кущі із різних країн світу. Ботанічний парк «Асканії-Нова» виконано в ландшафтному стилі. Він більше схожий на природний ліс з галявинами й масивами. І як у лісі, тут можна заблудитися — так вигадливо переплітаються стежки під низькими кронами дерев. Центром художньої композиції парку є ставок. Звідси й можна починати знайомство з тваринним світом заповідника. Пернате царство його налічує понад шістдесят видів. Білі та чорні лебеді, фламінго, єгипетські, сірі, гірські, білі гуси, крижні, мандаринки утримуються вільно на ставках. Працівники заповідника наглядають за їхнім гніздуванням, виведенням пташенят, підгодовують птахів.

У вольєрах утримуються рідкісні види: страуси африканські, ему та нанду, фазани, куріпки, орли, вінценосні журавлі, папуги. Першими зустрічають туристів на асканійських ставках білі красені — лебеді, їх багато — близько сотні. Свої гнізда вони будують на островах та в гущавині парку. М`яку асканійську зиму лебеді звичайно проводять на просторій гладіні ставків. Гордість заповідника — чорні австралійські лебеді, які теж непогано акліматизувалися.

На ставках стоїть безугавне ґелґотіння гусей та качок. Добре прижилися тут і активно гніздяться білі полярні, єгипетські та сірі гуси. Граціозність птахів, багатство кольорів цього неляканого пташиного царства дивовижні.

павичі павлины аскания-нова асканія-нова тварини степ животные заповедник заповідник

У просторих вольєрах зоопарку, а також у степу, утримуються тварини і птахи з багатьох країн світу. Тут можна побачити найбільшого птаха нашої планети — африканського страуса. Його зріст — майже два метри, а вага одного яйця – понад 2 кілограми. Два інших види — австралійські ему та південноамериканські нанду — значно менших розмірів. Вони добре розмножуються у заповіднику.

У степу пасуться сумирні, з оливковими очима, лами, чия батьківщина — Південна Америка. Там лами використовуються як в`ючні тварини, а їхня вовна є цінною сировиною.

Голубі антилопи гну дуже недовірливі. Могутні, з гострими серпоподібними рогами, вони тримаються групами, завжди насторожі. А шотландські поні майже ручні. У цих маленьких коників немає страху перед людиною. Поруч з невеликим табунцем коней Пржевальського пасуться туркменські кулани. Цим двом видам загрожувало повне зникнення, і вони були взяті під захист Міжнародного союзу охорони природи в рамках ЮНЕСКО. Дивна метаморфоза відбулася з вихідцями з Південно-Східної Африки — антилопами каннами. У себе на батьківщині антилопи дуже лякливі. А тут вони випасаються великою чередою. Самок цих тварин вдалося приручити й навіть доїти, як свійських тварин. Цілюще молоко канн успішно використовується в медичних клініках.

Дивує могутність і велич американських бізонів. Ще в минулому столітті десятки тисяч цих гігантів буквально заповнювали американські прерії. Хижацьке винищення тварин ледь не привело до зникнення цього виду. Асканійське стадо бізонів єдине в Європі. У таврійському степу вони почувають себе добре — легко переносять зиму, дають потомство.

Повагу викликають грізні африканські аборигени — чорні кафрські буйволи, які входять у «золоту п`ятірку» тварин Африки (слон, носоріг, буйвіл, лев, леопард). Навіть при регулярному підгодовуванні ці тварини недовірливо ставляться до людини. Однак вони добре прижилися, й щорічно на світ з`являється кілька буйволят. Асканійські степи — єдине місце в Європі, де на волі утримуються тропічні тварини — зебри. В «Асканії-Нова» уже є гібриди зебри й свійського коня — зеброїди.

Африканські ватусі відрізняються від наших корів більшими й красивішими рогами. Ватусі широко використовуються вченими заповідника для гібридизації. Можна зустріти у заповіднику й індокитайських лобастих биків — бантенгів. Із парнокопитних — найчисленніший далекосхідний -плямистий олень. Є в «Асканії-Нова» також благородні олені, лані, муфлони, косулі. Гордість вчених заповідника — асканійський степовий олень, виведений шляхом схрещування різних видів благородних оленів. Він легко переносить холод і спеку, задовольняється специфічною степовою їжею. Асканійські степові й плямисті олені, а також лані широко використовуються для розселення в мисливські й лісові господарства нашої країни.

«Асканія-Нова» — унікальний куточок природи, жива пам`ятка людській доброті та працелюбству, жива скарбниця, яку бережуть і збагачують вчені, працівники заповідника,— невтомні друзі й перетворювачі природи.

аскания-нова асканія-нова тварини степ животные заповедник заповідник

У 1985 році заповідник «Асканія-Нова» рішенням Бюро ЮНЕСКО внесений до списку еталонних територій планети і є Біосферним резерватом. На цьому історія відносин заповіднику та міжнародної організації не завершується. 1989 року, поряд з низкою інших пам’яток, «Асканію-Нова» було внесено до Попереднього списку Всесвітньої спадщини, що має давати надію на визнання її в майбутньому об’єктом загальнолюдської цінності.

Проте, все далеко не так просто. Наразі в Попередньому списку від України налічується 14 позицій, які, хоча й володіють, безсумнівно, унікальною значущістю та цінністю, але мають далеко не однакові шанси на заповітний статус ЮНЕСКО. Пріоритетним об’єктами з Попереднього списку для держави сьогодні виступають руїни полісу Херсонес Таврійський та дерев’яні церкви українських і польських Карпат. Все ж, «Асканія-Нова» в цьому переліку єдиним пунктом, поданим як «природна» спадщина.

Заповідник віднесений до «100 великих заповідників і парків світу», на його території – єдина в Європі ділянка степу, жодного разу не орана плугом, кам`яні скіфські баби, самотні древні кургани, своєрідний зоопарк, в якому тварини містяться або на волі, або в напівневолі, більше 60 видів птахів. Для України подібні умови дійсно унікальні. Проте останніми роками заповідник горить. За даними МНС в Херсонській області, в «Асканії-Нова» вже згоріло близько 50% степових територій. Пожежу гасять вісім пожежників розрахунків, але, на жаль, це не дає потрібних результатів. Про збереження цієї пам`ятки - а ця одна з головних умов ЮНЕСКО - гоВлада Прокаєва, автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»ворити вже не доводиться. Адже на відновлення заповідника знадобиться не один день і істотні кошти.

Влада Прокаєва, автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter