Чому Табачник залишив Інститут українознавства без фінансування?

За кілька місяців діяльності комісія не запропонувала жодної наукової концепції, зосередившись на виконанні наказу МОН «Провести інвентаризацію майна, основних засобів і матеріальних цінностей інституту»…

Від 16 січня практично усі співробітники Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії відправлені у відпустку за власний рахунок, а з лютого, якщо стан речей не зміниться, усі будуть переведені на мінімальну зарплату. Таким було рішення трудового колективу у відповідь на те, що Міністерство освіти й науки, молоді і спорту, якому підпорядковується інститут, на перший квартал поточного року виділило лише третину коштів, необхідних для роботи цієї державної науково-дослідної установи. Про це заявив 17 січня під час прес-конференції «Двадцять років Національному науково-дослідному інституту українознавства та всесвітньої історії: що далі?» директор інституту, професор Петро Кононенко.

Протистояння інституту та Міністерства освіти й науки триває уже другий рік поспіль. 5 січня 2011 року на сайті Кабінету Міністрів з’явилося Розпорядження за №4-р про підтримку ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про реорганізацію Національного науково-дослідного інституту українознавства шляхом його перетворення на ННДІ українознавства та всесвітньої історії». 10 березня цього ж року цю ініціативу підтримав і Президент Янукович, підписавши Указ №277/2011. Правда, сам указ мав дуже цікаве формулювання: «Підтримати пропозицію Кабінету Міністрів України щодо збереження статусу національного за науково-дослідним інститутом українознавства та всесвітньої історії, що утворюється у зв`язку з реорганізацією Національного науково-дослідного інституту українознавства».

Поза тим, у кінці березня до Інституту завітали члени «реорганізаційної комісії» на чолі з екс-проректором Академії МВС Анатолієм Чайковським, які першим ділом вилучили печатку інституту та установчі документи. А от на запитання, які аспекти світової історії вивчатиме реорганізований інститут, Анатолій Степанович, представившись «головою ліквідаційної комісії» відповів, що це питання іще вивчатиметься, «можливо це будуть питання всесвітньої історії й насамперед пов’язані зі знаходженням, діяльністю й іншими питаннями української діаспори» (Україна і світове українство — одна з провідних засад діяльності інституту від моменту його створення).

За кілька місяців бурхливої діяльності комісія не запропонувала співробітникам Інституту жодної наукової концепції, зосередившись на виконанні пункту Наказу МОНмолодьспорту «Провести інвентаризацію майна, основних засобів і матеріальних цінностей інституту, що реорганізується». Натомість сам Інститут розробив їх кілька.

Оскільки міністр Табачник вперто відмовлявся йти на контакт із українознавцями, директор Інституту Петро Кононенко наприкінці липня звернувся з листом до Адміністрації Президента. Після особистого втручання Віктора Януковича Кононенкові продовжили контракт директора Інституту, дозволивши зберегти і українознавчу концепцію, і науковий колектив. Правда, за це попросили про «невеличку послугу»… Так ім’я Кононенка з’явилося під сумнозвісним «Посланням представників української інтелігенції до президента Віктора Януковича».

Але до кінця року було підготовлено до друку перший том фундаментального багатотомного видання «Українська земля і люди. Українці у світовій цивілізації і культурі (від найдавніших часів до XIV сторіччя)», чотири числа журналу «Українознавство», упорядкована Мариною Гримич унікальна монографія «Українців Бразилії», відбулася щорічна Міжнародна наукова конференція та студентський конкурс з українознавства тощо.

Незважаючи на це, протистояння Інституту українознавства та одіозного міністра не завершилося. «Доважком» до директорського контракту Петра Кононенка Табачник призначив Анатолія Чайковського єдиним його заступником із широким колом повноважень. Кононенко категорично відмовився виконувати це розпорядження.

«Але як ми можемо його прийняти на посаду заступника, якщо в нього немає відповідного кваліфікаційного рівня ні з українознавства, ні з світової історії? До того ж пан Чайковський повідомив, що в нього в контракті є секретні повноваження, яких крім нього і Табачника ніхто не бачив. Що це за повноваження? Може, це повноваження на другий день після вступу на посаду ліквідувати інститут і розпродати майно?», - говорить Петро Кононенко.

У відповідь, Міністерство спочатку заборонило фінансування часопису «Українознавство», який передплачується навчальними закладами різних рівнів та науковцями в Україні та 16 країнах світу (щоб цей збірник наукових праць таки дійшов до читачів, Петро Кононенко вніс 11 тис. грн. із особистих заощаджень), а пізніше із восьми наукових тем, які, за неофіційною інформацією, були прийняті міністерською комісією й отримали високі оцінки, одноосібним рішенням було призначено фінансування лише трьох із них.

Про те, що ціна питання – зовсім не в науковій вартості запропонованих розробок говорить такий факт: нещодавно Інститут отримав від Міністерства лист про те, що вони вважають перспективною іще одну тему, яка за оцінками комісії за кількістю набраних балів посіла одне з найнижчих місць. Але найбільшим «подарунком під ялинку» для колективу реорганізованого Інституту стала звістка про зменшення на 2/3 фінансування – і це при тому, що наказу про скорочення трудового колективу від Міністерства не надходило.

Іще одна промовиста деталь: тимчасова лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування, видана Міністерством освіти і науки, молоді і спорту, адресована… Національному науково-дослідному інституту українознавства, хоча реорганізація установи в Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії завершилася кілька місяців тому.

«У нас розвивається своєрідний майновий фетишизм. У нас відбувається своєрідна підміна – інтелектуальна галузь у нас підміняється майновими відносинами. У нас відбувається фактично керівництво науковими установами як майновими комплексами, як невеличкими бізнесами. Призначення директорів, заступників, навіть Вченої ради – все відбувається без урахування специфіки інтелектуальної, наукової праці. А це говорить лише про одне – їм наука не потрібна, їм потрібне майно», - зробив висновки кандидат філософських наук Тарас Кононенко.

24 січня ННДІУВІ готується відзначити своє 20-ліття. Сьогодні науковий колектив інституту – це понад 100 висококваліфікованих вчених, які працюють у 15 структурних підрозділах і 2 філіях інституту. 7 серпня 2009-го р., враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Науково-дослідного інституту українознавства, Указом Президента України Віктора Ющенка йому було надано статус національного. Але все це жодним чином не впливає на позицію міністра Табачника, який свого часу обмовився, що за рівнем освіти «Україна знаходиться на 56-му місці, а ми - на 72-му».

Зараз колектив Інституту звернувся з листом до Прем’єр-міністра Миколи Азарова з проханням втрутитися в ситуацію і вирішити таки конфлікт з точки зору державних інтересів, а не особистих уподобань окремого міністра. Про свою принципову позицію має заявити і Комітет з питань культури та духовності при Верховній Раді, і Гуманітарна рада при Президентові, і громадськість. Адже тут уже йдеться не стільки про існування певної наукової інституції, скільки про системне знищення ще одного острівця українства.

Наталка Позняк-Хоменко

УНІАН в Google News