Архітектурні перлини Чернігова: на шляху до світового визнання

Архітектурні перлини Чернігова: на шляху до світового визнання

Навпроти гармат височіє Катерининська церква, яка справедливо вважається однією з найкрасивіших в Україні… Перші згадки про Червону площу знайдені ще задовго до появи московської...

Образ Чернігова в нашій уяві є невіддільним від силуетів 12 гармат, які виступають свідками та захисниками його історії. Гармати, які стояли на бастіонах Чернігівської фортеці в XVI-XVIII століттях, нині встановлені на валу Дитинця – найдавнішої частини міста. За переказом, це – військовий трофей. Шведські гармати, захоплені Петром І в Полтавській битві, були встановлені на давньому фортечному валу в подяку за вірність, проявлену чернігівськими козаками. Тепер їх відполіровані темні дула дивляться в небо, за обрій, туди, де зустрічається земне й небесне. Так і в самому Чернігові, заповідному й чарівному місті Східного Полісся, зустрічається минуле й майбутнє, історія і сьогодення…

Вже більше 1300 років правий берег Десни прикрашає одне з найдавніших міст України –  княжий Чернігів. Багато хто вважає, що згадка про нього є ще у Клавдія Птоломея, і називав він це місто Серім. Як би там не було, а ходить дуже багато легенд пов`язаних з цим дивовижним містом. Наприклад, так точно і невідомо, чому місто назване саме так. Одна з найпопулярніших версій, що містом володів князь Чорний, який дав йому своє ім`я. Інша, романтична, версія пов`язує назву міста з донькою князя Чорного, яка не захотіла виходити заміж за хазарського кагана і викинулася з високого терема.

Для гостей місто починається, звичайно ж, з Дитинця. Свого часу це була найбільша укріплена частина фортеці, духовний і адміністративний район міста. Дитинець – це історичний комплекс «Чернігів стародавній», який включає в себе Спасо-Преображенський Собор, Борисоглібський собор, жіночу та чоловічу гімназії, музеї та чисельні старовинні споруди, котрі бачили на своєму віку найрізноманітніших постояльців.

Спаський Собор був закладений за сина великого князя Київського Володимира Святославовича, Мстислава,  ще в 30-х роках ХІ століття. Конкурувати з ним за давністю може хіба що Софійський собор в Києві та Константинопольська Софія, нині – мечеть Айя-Софія в Стамбулі. За переказами, кам’яний храм збудовано на місці дерев’яної церкви, яка в свою чергу була зведена на місці язичницького капища. Навіть до завершення будівництва цей храм став головною святинею Чернігово-Сіверської землі: тут зберігалися мощі святих та чудотворні ікони, тут упокоювалися князі і духовні владики. Майже 900 років Спасо-Преображенський собор був кафедральним собором Чернігівської єпархії і центром громадського і державного життя. Дивовижним чином побудовані віконні ніші на вежі-дзвіниці. Найбільші прорізи сонячне світло заповнює за годину, трохи менші – за півгодини, наступні – за п`ятнадцять хвилин, і найменші – за п`ять. І сьогодні мимоволі захоплюєшся цим творінням рук людських.

Борисоглібський Собор був побудований вже іншим князем Чернігова, Давидом Святославичем, на честь перших руських святих Бориса і Гліба.  Храм був присвячений небесним покровителям роду Ярославовичів і потім перетворився на почесну усипальню.  Окрасою експозиції собору, безумовно, є срібні Царські ворота храму, виготовлені на початку XVIII століття на замовлення гетьмана Івана Мазепи. Виконані вони у стилі бароко і є справжнім шедевром українського та європейського мистецтва. В соборі похований український першодрукар Лазар Баранович.

Поруч з Валом за того ж князя Давида було закладено церкву Параскеви П`ятницької (П`ятницька церква) та монастирський комплекс. Зараз на території монастиря розташований український драматичний театр, а площа перед ним називається Червоною. А відразу за театром і розташована П`ятницька церква. ЇЇ було відновлено після війни в стилі традиційної слов`янської архітектури, змішаної з готикою. Цікаво те, що часто вважають, ніби Червона площа названа так на честь однойменної площі в Москві. Насправді це зовсім не так. Перші згадки про Червону площу знайдені ще задовго до появи московської.

Навпроти гармат височіє Катерининська церква, яка справедливо вважається однією з найкрасивіших в Україні. Побудована вона на кошти чернігівського гетьмана Якова Лизогуба, чиї війська першими увірвалися до турецької фортеці Азов і були щедро нагороджені Петром I.

Ідучи далі від центру вузенькою вуличкою, ви вийдете до Антонієвих печер.  Преподобний Антоній Печерський народився на Чернігівщині, у місті Любечі. Літописець стверджує, що Антоній прибув до Чернігова, рятуючись від гніву князя київського Ізяслава. Він полюбив Болдині гори, оселився в одній з їх печер, і з того часу до наших днів на Болдиних горах існує монастир. Тож заснування монастиря було тісно пов`язано з гострим суперництвом між двома найбільшими культурними та політичними центрами держави – Києвом та Черніговом.

Інтенсивний розвиток Болдиногорського Богородичного монастиря продовжувався до 1239 року, коли Чернігів був зруйнований монголо-татарами. Це підтверджує споруджена на початку XII століття біля входу до печер мурована Іллінська церква. Потім прийшов період занепаду, який продовжувався до XVIІ століття. В той час, як вважають фахівці, здійснюється реконструкція монастиря. На сьогоднішній день Антонієві печери є найбільшим підземним монастирем України. І звичайно, існує легенда, що ці печери з`єднані з Київськими, і тут мешкає привид ченця.

Одним із найвиразніших архітектурних ансамблів України є Троїцько – Іллінський монастир ХІ–ХVІІІ століть, створений з двох колись окремих монастирів. Розташований на найвищій точці Болдиних гір, він пишається своєю дзвіницею, з верхівки якої відкривається пречудовий вид на все місто.

Десь посередині між печерами та Валом розташувався Єлецький Успенський монастир, який довершує панораму стародавнього Чернігова. Згідно з легендою, на одній з ялин, що ростуть на цьому місці, побачили образ Пресвятої Богородиці, який і дав назву храму. Засновником монастиря був князь Святослав Ярославович. У наш час до складу архітектурного ансамблю Єлецького Успенського монастиря входить Успенський собор XII століття, надбрамна дзвіниця XVII століття, трапезна Петропавлівська церква і келії того ж періоду.

 Навпроти Єлецького Успенського монастиря знаходиться і легендарний курган «Чорна могила». Знову за легендою, саме тут був похований засновник Чернігова, князь Чорний. Коли курган було розкопано, то були знайдені спалені тіла двох людей, а також безліч прикрас, грошей, предметів побуту, зброя і дві візантійські монети Х століття, які зовсім не належать до часу заснування Чернігова. Тому легенда швидше за все залишається просто легендою.

У 1946 році був складений перелік історичних місць СРСР, який налічував 125 населених пунктів. Тоді Чернігів за кількістю пам`ятників історії та архітектури серед українських міст зайняв третє місце після Києва та Львова. Сьогодні в місті збереглося близько півсотні пам`яток архітектури ХІ-ХІХ століть та до 200 меморіальних і пам`ятних місць, пов`язаних з перебуванням тут видатних людей.

Напрочуд зручною є «компактність» розташування пам’яток, в основному вони зосереджені на території стародавнього Дитинця. Саме цю територію сьогодні хочуть номінувати на внесення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, змінивши первісне формулювання номінації, заявлене в 1989 році.

  Згідно з Указом Президента України від 27.01.2010 року «Про відродження та розвиток історичних населених місць Чернігівської області», Кабінету Міністрів та Чернігівській обласній держадміністрації було доручено подати пропозиції про внесення пам`ятки культурної спадщини – історичного центру міста Чернігова до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В області була створена спеціальна робоча група. Вона і запропонувала відкоригувати номінацію «Історичний центр міста Чернігова, ІХ-ХІІІ століть», трансформувавши її в «Чернігівський Дитинець, комплекс історико-архітектурних пам`яток ХІ-ХІХ століть».

На думку членів робочої групи, оновлений варіант має свої переваги. На території колишнього Дитинця (пізніша назва – Вал) розташовані пам`ятники архітектури і містобудування національного значення. Мова йде про Спасо-Преображенський собор (ХІ століття), Борисоглібський собор (ХІІ століття), Полкову канцелярію (ХVII століття), Колегіум (ХVII-ХVIII століття), Будинок архієпископа (кінець ХVIII століття) і Будинок губернатора (початок ХIХ століття). Крім того, в сучасних межах території Валу (Городища-Дитинця, кінець ХІІ-ХVІІ століття) знаходяться залишки численних будівель епохи середньовіччя і ранньомодерної доби.

На місцевому рівні хочуть змінити формулювання номінації, наголошуючи на тому, що центр Чернігова перебудований, і там майже не залишилося унікальних історичних та культурних об`єктів.

«Ми сьогодні дещо по-іншому дивимося на об`єкти, які, на наш погляд, гідні увійти до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, – коментує ситуацію генеральний директор НАІЗ «Чернігів стародавній» Андрій Курданов. – Прийшли до висновку, що треба номінувати Дитинець – комплекс архітектурно-історичних споруд ХІ-ХІХ століть. А це площа в 15 га, де сконцентровані об`єкти. Ось працюємо в цьому напрямку за активної участі губернатора області Володимира Хоменка. Фінансування для проведення підготовчих процедур має бути закладено в держбюджеті. Тільки для оформлення документації, необхідної для номінування об`єкта, потрібно близько 300 тисяч гривень. Думаю, повністю підготувати для номінації Дитинець – з реставраційними роботами і необхідною документацією – зможемо до «плюс 2015 року».

 Відомо, що об`єкти-претенденти на почесний статус ЮНЕСКО, повинні бути відреставровані і утримуватися в належному стані. Ще не всі споруди чернігівського Дитинця можуть відповідати цим вимогам.

Крім офіційної версії ротації назви номінації на внесення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, в Чернігові ми почули й альтернативні варіанти. Наприклад, представити на здобуття почесного статусу міжнародної організації шість церков стародавнього домонгольського періоду, до ХІІІ століття. Або ж номінувати цілу давньоруську композицію пам`яток – церкви домонгольського періоду та Антонієві печери Троїцького монастиря (ХІ століття).

«Частина цікавих та автентичних пам`яток у запропоновану номінацію на отримання статусу ЮНЕСКО не увійшла. Наприклад, Єлецький монастир, Катериниська церква, Антонієві печери. Вони знаходяться далеко від центру і віддалені один від одного. І як усі ці гідні об`єкти пов`язати в одній номінації – ось основне питання, – говорить заступник генерального директора «Чернігова стародавнього» з наукової роботи Алла Доценко.

За словами Алли Доценко, щодо Антонієвих печер була пропозиція доповнити ними вже прийнятий до Списку ЮНЕСКО український об`єкт під № 1 – «Софія Київська та Києво-Печерська лавра». В принципі, це один, давньоруський період. Так було б простіше. Але вирішили номінуватися самостійно».

Така варіативність не випадкова. Є сумніви: чи відповідають ті чи інші об`єкти вимогою ЮНЕСКО, а саме – наскільки вони унікальні і автентичні насправді?

 По суті, лише Спасо-Преображенський собор, згадка про який у літописі датується 1036 роком зберігся в первозданному вигляді. Це дійсно унікальна кам`яна споруда. За 975 років свого існування вона не руйнувалося і практично не перебудовувалася. Спочатку будували собор грецькі майстри – кращі будівельники тих часів. Усі дев`ять століть, крім радянського атеїстичного періоду, він був діючим православним храмом.

На шляху до світового визнання, очевидно, Чернігову необхідна консультація міжнародних експертів – як і які історико-архітектурні пам`ятники краще представити на здобуття почесного статусу Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Визначити, наскільки вони дійсно цінні і унікальні не тільки для нашої історії, а й у планетарному масштабі. І, ймовірно, «восьме диво України» буде визнане одним з див всього світу.

Влада Прокаєва,автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter