Найзагадковіший об’єкт Всесвітньої спадщини

Найзагадковіший об’єкт Всесвітньої спадщини

Безпрецедентним є сам розмах пам’ятки: вона представляє собою ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягся на 2820 км по території 10(!) європейських країн – від Хаммерфест в Норвегії до Ізмаїлу на Чорному морі…

Продовжуючи розповідь про визначні пам’ятки природи та культури України, що є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, особливу увагу викликає маловідомий об’єкт під назвою «Пункти геодезичної Дуги Струве». З сотень об’єктів, включених до списку Всесвітньої спадщини, саме цей часто називають «найзагадковішим».

Безпрецедентним є сам розмах пам’ятки: вона представляє собою ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягся на 2820 км по території 10(!) європейських країн – від Хаммерфест в Норвегії до Ізмаїлу на Чорному морі, наскільки можливо точно відповідно до 25-го градусу східної довготи. Це астрономічні точки, закладення яких в ХІХ ст. дозволило російським астрономам на чолі з Вільгельмом Струве достовірно встановити розмір та форму нашої планети.  Але що ж ховається за сухими фактами?

Фрідріх Георг Вільгельм (Василь Якович) Струве (1793-1864) був одним з тих німців, які знаходили свою мрію про країну безмежних можливостей в Росії, для них вона стала батьківщиною. Його предки були міцними голштинськими селянами. Батько вченого Якоб писав своєму синові: «Ми, Струве, не можемо жити без захоплюючої роботи, так як ми переконалися ще в ранній юності, що це – найкорисніша і найкраща приправа людського життя».

Вільгельм Струве народився в Альтоні, під Гамбургом. У 1808 році, щоб уникнути призову до армії Наполеона, він втік до Російської Імперії і вступив до університету в Дерпті (нині – Тарту, Естонія). На російській службі Вільгельм Струве став Василем Яковичем. Пройшовши за три роки складний курс астрономії, в 1813 році був прийнятий на роботу в університетську обсерваторію, а вже через 6 років (в 26-річному віці) став її директором і ординарним професором.

Науковий авторитет Струве був настільки великим, а його адміністрування настільки самовідданим і успішним, що в 1830 році Микола I обрав саме його для заснування Імператорської обсерваторії в Пулково (нині – біля Санкт-Петербурга). Ознайомившись з проектом Струве, цар дозволив йому замовляти, не дивлячись на вартість, будь-які необхідні інструменти. Серед них був і знаменитий телескоп-рефрактор з 30-дюймовим об`єктивом, в той час найбільший світі. Пулковську обсерваторію було відкрито 19 серпня 1839 року, Вільгельм Струве став її першим директором (до 1862 року, коли хвороба змусила його піти у відставку).

Тільки створення обсерваторії в Пулково, до сьогодні однієї з провідних у світі, Струве було б достатньо, щоб назавжди залишитися в історії. Але це лише одна з заслуг вченого. Він відкрив реальне скупчення зірок у ядрі Галактики, склав каталог кількох тисяч подвійних зірок. За нього був виданий перший з найфундаментальніших Пулковських зоряних каталогів. 

Дивно, як Струве вдалося все це зробити, будучи обтяженим численним сімейством – 18 дітей від двох шлюбів і чотири племінника, що залишилися сиротами, виховувалися в його домі. І як виховувалися! Василь Якович став родоначальником цілої династії вчених. Серед його нащадків – директори обсерваторій у Кенігсберзі, Берліні, Харкові та Грінбенку, філософи, історики, соціологи, літератори, видавці. Рід Струве і понині трудиться на благо світової науки.

Сьогодні інтерес до спадщини великого астронома пожвавився в зв`язку з наймасштабнішою з його робіт. З 1816 року, коли Вільгельм Струве був ще 23-річним молодшим науковим співробітником в Дерпті, було розпочато спорудження геодезичних станцій для вимірювання точної довжини земного меридіана. Робота ця тривала 36 років, разом зі Струве нею керував військовий геодезист Карл Іванович Теннер. Він проводив власне польові дослідження. Гігантський ланцюг з більш ніж 250 станцій простягся від Хаммерфеста на узбережжі Баренцевого моря до Старої Некрасівки під Ізмаїлом, приблизно по 25 ° сх. д. Вперше в історії була створена система для наукових вимірювань такого масштабу: довжина її – 2820 км, обхват - 1/14 окружності планети.

 Північний кінець Дуги вийшов за межі Росії. Король Швеції та Норвегії Оскар I дав згоду на продовження робіт в його володіннях. Він не був русофілом і в 1854 році рвався вступити в Кримську війну на боці коаліції – шведські міністри його тоді ледве втримали. Але то було XIX століття, коли політичні інтереси відступали перед науковими. У результаті лінія увійшла в історію як Російська дуга меридіану, потім як Російсько-Скандинавська дуга, і в результаті – як Дуга Струве.

Виміри, проведені на Дузі Струве, дозволили обчислити довжину земного меридіана з такою точністю, що навіть сучасні спостереження з супутників виправили їх всього на два сантиметри.

Тут же було встановлено, що наша Земля ... не куля. Точніше, не цілком куля, а геоїд – тобто об’ємний овал. Через відцентрові ефекти обертання планети відстань між полюсами на 42,8 км менше, за діаметр екватора. А це мало величезне значення для складання точних топографічних карт – і не тільки в районах, охоплених вимірами.

Спершу Дуга складалася з 258 геодезичних «трикутників» (полігонів), що примикали один до одного, і були вибудувані з півночі на південь в своєрідний ланцюг, з 265 основними тріангуляційними пунктами, розташованими по кутах цих «трикутників». Опорні точки цієї тріангуляційної мережі були марковані на місцевості найрізноманітнішим чином: видовбані в скелях поглиблення, залізні хрести, піраміди з каменів, кам`яні куби, розміром 2 на 2 метри, або спеціально встановлені обеліски. Часто такий пункт був відзначений цеглиною з піщанику, закладеною на дно ями, або ж це був гранітний куб з порожниною, залитою свинцем, покладений в яму з каменюками. Не всі ці знаки вціліли, деякі доводиться розшукувати за допомогою розкопок.

6 років тому за ініціативою Фінляндії Дугу Струве було внесено до Списку всесвітньої спадщини як об`єкт культури «видатної універсальної цінності» (рішення було прийнято 15 липня 2005 року на 29-ій сесії Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної та природної спадщини, що проходила в місті Дурбані, ПАР). У цьому списку Дуга Струве –  єдиний пам`ятник геодезії . Єдиний, що належить не одній країні, а десяти, по чиїм нинішнім територіям вона пройшла. І один з небагатьох, створений не зусиллями однієї країни, а «геометрами трьох народів»: росіянами, шведами і норвежцями. У цьому сенсі Дуга – пам`ять про те, що до 1914 року вчені всього світу вважалися інтернаціональною спільнотою, а їхні патріотичні завдання – невіддільними від загальнолюдських.

Через значну пошкодженість до складу об`єкта Всесвітньої спадщини були включені тільки деякі уцілілі пункти – всього 34.  З них в Україні – 4:

– «Катеринівка», (Хмельницька область);

– «Фельштин», біля села Гвардійске (Хмельницька область);

– «Баранівка», біля села Баранівка (Хмельницька область);

– «Старо-Некрасівка», біля села Стара Некрасівка (Одеська область) – той самий найпівденніший пункт Дуги на Дунаї.

Всі ці знаки стоять на курганах і на найвищий точці краю, по лінії горизонту. На диво, навіть місцеві жителі донедавна, як правило, не знали, навіщо насипалися ці кургани і для чого встановлювалися кам’яні вишки, що символізують унікальні пам’ятки науки. Так, тільки після початку розкопок українськими геодезистами, мешканці села Гвардійське дізналися, що пункт Фельштин – це стара назва села – є однією з точок дуги Струве.  Сам геодезичний знак, знайдений за архівними матеріалами і виявлений на місцевості, розташований на глибині метра двадцяти сантиметрів. Це – уламок скелі, на якому є зарубка і позначення точних координат – довготи та широти. Нарешті цей пункт облаштували і поставили зверху пам’ятний знак.

Загалом, стан більшості пунктів та пам’ятних знаків на них справляє виключно гнітюче враження. Якщо зараз ми спробуємо пройти «по стопах Струве», то складеться враження, що через півтора століття після вимірювання Дуги принципово не змінилося нічого. Так найпівденнійший пункт Дуги біля с. Стара Некрасівка виявляється майже неможливо знайти через банальну відсутність асфальтованої дороги, що вела б до нього. Натомість, в сусідніх Білорусі та Молдові (для якої даний об’єкт поки що є єдиним в Списку Всесвітньої спадщини) навіть були введені в обіг пам’ятні монети «Геодезична арка Струве».

Всього, за оцінками вчених, в Україні до 50 таких точок. Але оскільки сам пошук пунктів Дуги Струве – не українська, і навіть не російська ідея, то навряд чи їх пошуку буде приділено достатньо уваги.

«Фінляндія ініціювала цей процес. Вона показала, що потрібно відшукати ці пункти, підготовила необхідні документи і винесла на рішення ЮНЕСКО, щоб цю роботу визнали Всесвітньою спадщиною. Було поставлене завдання відшукати по 4 пункти в кожній країні, через яку проходила Дуга Струве», – коментує ситуацію Юрій Карпинський, директор Науково-дослідного інституту геодезії. Таким чином, Дуга стала першою в історії ЮНЕСКО науково-технічною пам’яткою.

Історія 40-річних (1816-1855 роки) спостережень, які проводилися в ході побудови геодезичної дуги Струве, є наочним прикладом відмінної різнобічної співпраці спеціалістів різних галузей із Східної та Західної Європи та їхнього вкладу в розвиток науки й техніки, зокрема астрономії, геодезії та картографії.

Влада Прокаєва,автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter