Національна стратегія розвитку освіти: коли за туманом нічого не видно
Національна стратегія розвитку освіти: коли за туманом нічого не видно

Національна стратегія розвитку освіти: коли за туманом нічого не видно

14:42, 18.10.2011
12 хв.

“Революційне” положення – створення в Україні “підсистеми елітної освіти”. Тільки вона з’явиться, як могутнім потоком туди підуть державні кошти. А неелітні заклади будуть продовжувати жевріти, їх оптимізуватимуть, скорочуватимуть..

За вісімнадцять днів до освітянського з’їзду Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розмістило на своєму сайті Проект національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. Такий крок, безумовно, викликає лише… усмішку та, як не дивно, розуміння. Чому усмішку? Та тому, що за час, який залишився до з’їзду не те, що обговорити, але й прочитати цей документ не зможуть навіть усі, хто цього дуже хоче.

Чим менше людей ознайомляться, тим менше критикуватимуть

Для початку спробуйте зайти на сайт Міносвіти та відшукати його там… Чому  розуміння? Та тому, що  автори  документу задумали дуже вдалий тактичний хід: чим менше людей ознайомиться з цим документом, тим менше будуть його критикувати.  Це, між іншим, повністю вписується в ідеологію підготовки очікуваного з’їзду: починаючи від ретельного відбору надійних делегатів і, закінчуючи підбором приміщення, де  буде відбуватися дійство…

Відео дня

Але повернемося до стратегії. Читаючи цей документ, напевно кожен зацікавлений громадянин шукатиме відповідь усього на одне питання: «Якою буде українська освіта в близькому та віддаленому майбутньому?» Маємо розчарувати як пересічного, так і непересічного українця. Нічого подібного ви там не знайдете.

На 23 сторінках тексту є багато правильних слів,  добре і давно відомих декларацій, навіть прожектів. Але немає головного – чіткого визначення цілей української освіти та того, якою  вона має бути. Це, власне, і насторожує. Адже будь-який господар, надумавши перебудовувати свій дім, спочатку уявить його у повній красі, а вже потім, розрахувавши кошти та свої можливості, почне руйнувати чи змінювати, або іншими словами – реформувати. У нашому випадку із системою освітою, читаючи  документ, про який йде мова, уявити цілісний будинок української освіти неможливо. Так наче він і є, але його не побачиш.  Справді, як у густому тумані, за яким нічого не видно… То ж виникає закономірне питання:  «А для чого напущений цей туман? Для того, щоб приховати некомпетентність авторів документа, які просто не знають куди вести українську освіту, чи для того, щоб за деклараціями і лозунгами українське суспільство так і не розгляділо своє майбутнє?»

Ні мети, ні ідеології

Для підтвердження нашого висновку спробуємо порівняти український документ з його американським аналогом. Так, у документі Департаменту освіти США «Америка 2000: стратегія освіти», який був виданий у 1991 році, визначені найважливіші цілі розвитку освіти в країні.

Зокрема, «Національна ціль 3» визначає, яку особистість має сформувати шкільна система: «до 2000 року всі учні після закінчення 4,8 і 12 класів будуть демонструвати належні знання з важливих дисциплін, … кожна школа Америки забезпечить достатні умови для розумового розвитку учнів для того, щоб підготувати їх до свідомого громадянства, подальшого навчання, продуктивної зайнятості в сучасній економці держави».

Також ставилося завдання значно збільшити кількість учнів, які можуть демонструвати уміння мислити, вирішувати проблеми, застосовувати знання, грамотно писати  і ефективно спілкуватися. В аналогічному полі були визначені ще п’ять освітніх цілей.

Що ж маємо у витворі чиновників Міносвіти? У розділі «Загальна середня освіта» читаємо про обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти; про здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів; про перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу; про підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій тощо. Де тут конкретика? І чим набір цих фраз відрізняється від тих, які звучали десять, двадцять чи, навіть, тридцять років тому назад? А чи можна назвати стратегічною ціллю «збереження і розширення мережі позашкільних закладів» чи, скажімо, «утворення центрів забезпечення належної якості професійно-технічної освіти на базі діючих навчально (науково) – методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти?» Навряд, чи від цих «реформаторських» дій  зміниться як позашкільна, так і професійно-технічна освіта…

Таким чином, відсутність конкретно визначених цілей реформування освіти можна визначити першою і головною вадою документа, про який йде мова. Але, на жаль, перелік вад лише однією не вичерпується.

Що ж, якщо не автори не змогли визначити конкретні цілі, то можливо вони заклали нову ідеологію функціонування освітньої системи, яка має виражатися у зміні статусу вихованця, учня, студента в освітньому процесі; розширенні його прав як споживача освітніх послуг; розвитку нового типу взаємовідносин між тими, хто вчить і тими, хто навчається. На жаль, цього в документі ми не знайшли також, щоправда, за винятком кількох фраз про педагогіку дитиноцентризму. Та воно й зрозуміло. Ну не вписується в нинішню освітянську ідеологію розширення прав тих, хто навчається, захист їх від непрофесійних дій педагогів, надання їм можливості обирати вільну освітню траєкторію, вчителів і професорів тощо.  Тобто все те, що є в освітніх системах країн з розвинутою демократією для української освіти стає недоступним аж до 2021 року.

Цікаво, як у такому випадку українська освіта буде виконувати завдання формування «соціально і фізично зрілої творчої особистості, громадянина України і світу?» То ж зважаючи на подібну суперечність, мабуть правильним було б замість останніх слів у вищезазначеному положенні документа  написати інше – «формування громадянина СРСР». Щоправда, держави такої уже немає більше як двадцять років. Але ностальгія за радянською системою освіти у Проекті стратегії звучить дуже сильно… Немає питань, освітня система СРСР мала дуже багато позитивних рис і відмінно  працювала на виконання державного замовлення. Але ж у нас сьогодні зовсім інша держава… То про що йдеться в документі, який читаємо: про стратегію розвитку, чи стратегію регресу?

І знову про автономію і децентралізацію

Туманом оповиті й наміри змінити систему управління галуззю. І знову в Проекті гарні слова, декларації, лозунги, які пересічний освітянин чує уже років двадцять:   «оптимізація державних управлінських структур»; «перерозподіл функцій і повноважень між центральними і регіональними органами управління освітою, органами місцевого самоврядування і навчальними закладами;  «надання автономії навчальним закладам усіх рівнів»; «апробація і впровадження різних моделей державно-громадського управління розвитком навчальних закладів».

Ці словосполучення переходять із закону в закон, із документа в документ, із промови в промову, а справа то не рухається. Вибачте, помилились: рухається, але в зворотному напрямку.

Так, в усіх демократичних країнах світу відбувається процес децентралізації управління освітою, а у нас чиновники від освіти усіх рівнів і мастей закручують гайки щораз міцніше. Ми, чомусь, винаходимо власне розуміння поняття «автономія вищого навчального закладу» (таке, наприклад, як проекті Закону «Про вищу освіту», що розроблений МОНМСі), тоді як весь світ сприймає сутність автономії, що визначена міжнародними документами – незалежність закладів освіти від держави…

Але нічого не знаходимо в Проекті стратегії стосовно ліквідації багатоступеневої системи управління галуззю; перетворення  головних і не  головних управлінь чи відділів освіти у сервісні центри з обслуговування закладів освіти; визначення чітких меж відповідальності за стан справ у освіті міністерства, великих і менших освітянських чиновників; надання всім освітнім закладам реального статусу юридичної особи і, що найголовніше, передачу управління ними піклувальним чи наглядовим радам, починаючи від призначення і звільнення директора чи ректора і, закінчуючи, визначенням  розміру заробітної плати  педагогічних працівників понад норму, що встановлена державою.

Як визначатимуть якість освіти або Back to USSR

Ще одна проблема, яку оповили в димову хмару, автори Проекту Національної стратегії. Йдеться про якість української освіти.

Давайте згадаємо, що напередодні цьогорічного Першого вересня під час соціологічного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, майже 48 відсотків респондентів заявили про те, що вони не задоволені рівнем української шкільної освіти.

Або повернемося до нещодавньої інформації, яка пройшла через усі ЗМІ: Саудівська Аравія відмовилася визнавати українські дипломи про вищу освіту через її низьку якість…

Перелік подібних фактів можна продовжувати досить довго. На жаль, автори Проекту концепції не згадали про них в розділі, де аналізуються проблеми української освіти. Бо тоді б довелося в документі не відбуватися загальниками на кшталт «оновлення змісту освіти на основі національних традицій, світового досвіду та принципів сталого розвитку» або  малозрозумілих мессиджів типу «забезпечення системного підвищення якості освіти на інноваційній основі», а писати про інші, більш професійні речі. Такі як, незалежні від освітнього міністерства органи ліцензування та акредитації закладів освіти, системне оцінювання якості освіти незалежними структурами (а не створення підпорядкованої «розгалуженої мережі регіональних центрів моніторингу якості освіти»), стимулювання конкуренції між закладами освіти, докорінний перегляд системи розподілу державного замовлення,  надаючи право на його отримання й приватним вищим навчальним закладам, що забезпечують належну якість підготовки та багато чого іншого.

Але найбільш «цікавою» з точки зору розуміння авторами Проекту сутності проблеми «якісна освіта» є положення кінцевого розділу документа про очікувані результати реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні. Якість освіти, на їхню думку, визначається «результатами навчання». Що ж, педагоги старшого покоління добре пам’ятають, як у радянській школі боролися за високі показники результатів навчання… Можливо варто уже витягувати із архівів циркуляри п’ятдесятирічної давності? Оце так розвиток…

Про "підсистему елітної освіти"

Насамкінець, не можемо не зупинитися на одному дійсно «революційному» положенні Проекту стратегії. У розділі, де йдеться про очікувані результати воно сформульовано так: «Створення в Україні підсистеми елітної освіти для підготовки кадрів для високотехнологічних галузей, сучасних напрямів науки і мистецтва».

Що ж, в Україні ми давно маємо елітне житло, ресторани, санаторії, лікарні. Не вистачає лише «підсистеми елітної освіти». Будьте певні, тільки вона з’явиться, як могутнім потоком туди підуть державні кошти. А неелітні заклади будуть продовжувати жевріти, їх оптимізуватимуть, скорочуватимуть, реформуватимуть і т.д. і т.п. 

То ж чи таку освіту ми хочемо для України? Якщо таку, то давайте доручимо відібраним і перевіреним делегатам учительського з’їзду одноголосно проголосувати за запропонований Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні. Якщо хочемо освіти іншої, то залишається без надії сподіватися, що делегати цей документ відхилять. Адже не можна за стратегію видавати те, що простіше назвати планами роботи департаментів міністерства, які механічно стулені докупи.

PS. Міністерство закликає надсилати зауваження та пропозиції до Проекту Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. Ми, з колегами-експертами, раніше так і робили, приймаючи участь в так званому «обговоренні» інших документів.  Але ні подяки, ні відповіді від чиновників Міносвіти не отримали. Правда, у офіційному газетному виданні цього відомства нас обізвали  агентами буржуазних спецслужб. Що ж, і за це спасибі.

То ж просимо цю статтю вважати нашими зауваженнями та пропозиціями до проекту документу, який виставлений на вісімнадцятиденне обговорення. Думаю, що у визначені терміни вклалися.

Ігор Лікарчук, директор МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся