Тевзадзе: Росія робить все, щоб Україна і Грузія відчули себе країнами однієї долі

Тевзадзе: Росія робить все, щоб Україна і Грузія відчули себе країнами однієї долі

Корупція – це наслідок занепаду якості освіти і науки… Ми досягли фінансової автономії вишів… Вимагати, щоб тебе за державні гроші навчали російської – це безглуздо... Інтерв’ю...

Ректор Державного університету Іллі філософ Гігі Тевзадзе був керівником проекту реформи в системі освіти Грузії після Революції Троянд, однієї з ключових реформ нової влади, успіх якої очевидний вже сьогодні. Під час свого візиту до Києва, пан Тевзадзе відповів на питання УНІАН.

В Європі йде хвиля протестів студентів: грецькі захоплюють телеканал, британські б`ють вітрини, “зброєю” української студентки в боротьбі проти міністра освіти став букет. Про хвилювання грузинської молоді не чутно. Пане Тевзадзе, ваші студенти всім задоволені і повністю підтримують політику уряду? 

За великим рахунком підтримують, тому що політика держави направлена на поліпшення освіти. Але вони протестують. Наприклад, проти низької якості освіти. Але це нечисленні і локальні акції. Поки у нас загальних виступів студентів не було. І проти міністра освіти і уряду студенти жодного разу не виступали.

У нас є протести проти ректора. Проти мене теж виступали. Але це були не зовсім студенти. Це були скорішими релігійні екстремісти. Вони хотіли відкрити молитовню в університеті.

Що стосується вартості освіти – протестів мало. У людей існує розуміння того, що у держави мало грошей. І якщо студенти вимагатимуть, щоб держава понизила ціну на освіту, це означатиме, що держава понизить якість освіти. Тому що гроші нізвідки буде брати.

Простій грузинській сім`ї по кишені вивчити дитину? Адже вартість навчання в державних вузах Грузії близько 1600 доларів на рік, а в приватних – 4 тисячі доларів.

Так. Але існують гранти, які виплачує уряд. Якщо ти добре складаєш вступні екзамени, то держава від 30% до 100% покриває вартість твого навчання.

Багато студентів в Грузії працюють.

Ми знаємо, що  ви практично подолали корупцію, активно комп’ютеризуєте і англізуєте середню і вищу школу. Як ви вважаєте, чому Грузія змогла, а Україна не може?

Досі в світових рейтингах деякі українські виші стоять вище грузинських. Але що стосується корупції і перспектив розвитку, в цьому випадку ми вийшли вперед. Це пов`язано з політичними рішеннями, які були прийняті після Революції Троянд.

Викорінювання корупції, імплементація єдиних держіспитів, зміна статусу і структури університетів, об`єднання науки і освіти – все це, що ми зробили, працює на майбутнє. І якщо не буде ніяких непередбачених перешкод, то через декілька років грузинські виші, напевно, вийдуть на декілька сотень або навіть тисяч місць вперед в світових рейтингах.

Викорінювання корупції – це не самоціль.

Корупція – це наслідок занепаду якості освіти і науки. Ви не зможете назвати ні країну, ні університет, де дослідження і освітній процес знаходяться на найвищому рівні, і при цьому існує корупція.

Що стосується України, якби була політична воля і відповідні рішення були прийняті, якби зробили ставку на об`єднання науки і освіти у ВНЗ, тоді українським університетам залишилося б зовсім не багато, щоб опинитися в світових лідерах.

Одним з пунктів боротьби з корупцією у вищій освіті Грузії було виведення вступних іспитів з компетенції ВНЗ. Ви як ректор не вважаєте, що це в якійсь мірі утиск права університету вибирати свого студента?

Хто вибирає – держава або університет – має не велике значення. Якщо іспит формальний і його результати обчислюються в балах, то університет може просто поставити високий прохідний бал для вступу – і проблема вирішена

Питання в іншому. Існують неформальні критерії, за якими приимають студентів, якщо не на бакалавра, то на магістра. Ці неформальні критерії різні. Це і групові роботи, і психологічні тести, і творчі конкурси, і співбесіди. Вони є в американських університетах, в канадських, в австралійських. Вони мають велике значення не для самого університету, а для вступника, щоби йому було легше визначитися, яка спеціальність йому ближче – медична чи інженерна тощо.

Але ця неформальна традиція у нас ще з часів Радянського Союзу завжди була пов`язана з корупцією. Я думаю, що грузинські університети поки не на тому рівні, щоб використовувати ці неформальні критерії оцінки знань абітурієнта.

Водночас, коли ми виводили вступний іспит з компетенції університету, ми знали, що років через 10-15 якийсь відсоток рішення про зарахування студента належатиме і ВНЗ. Але цей час поки що не настав.

Як у вас відбувається процес англізації освіти?

Населення Грузії з радістю ставиться до того, що їх сини і дочки володітимуть хорошою англійською. Це вже обов`язково не тільки за кордоном, а й всередині країни. Без знання англійської одержати сучасну інформацію і сучасну освіту дуже складно.

Головний аргумент супротивників цього процесу – втрата національної ідентичності. Але навпаки, із знанням англійської з`являється можливість широко представляти свою національну ідентичність на міжнародному рівні.

Всі наші студенти повинні досягти певного рівня у вивченні англійської – B2, тільки після цього вони можуть одержати диплом бакалавра.

Ніхто нікому не забороняє навчатися російської мови. Але вимагати, щоб тебе за державні гроші навчали російської – це, звичайно, безглуздо.

В Україні ректори борються за автономні права своїх університетів. Як у вас вирішене це питання?

У нас повна академічна свобода, в яку ніхто не втручається. У нас є досить хороша система акредитації, яка співпрацює з університетами для узаконення їх програм.

Університети акредитує структура міністерства?

Ні. Це державна структура, але вона незалежна від міністерства освіти.

Ми зараз обговорюємо можливість запрошувати для акредитації професорів зі східноєвропейських університетів, а не наших. Думаю, вже наступна акредитація пройде за їх участі. Адже акредитація – це не покарання, а допомога. Нашому університету в Грузії мало хто може допомогти розвиватися, а розвиватися потрібно. І тут професори зі східноєвропейських університетів стануть у пригоді. Вони нас не сприйматимуть як конкурентів і допомагатимуть.

А як справи з фінансовою незалежністю?

Що погано в грузинській вищій освіті – те, що держава безпосередньо дуже мало фінансує університети. Не більше 20-25%. Основний дохід – це плата студентів і гранти, які університети здобувають в конкурсах.

І так як в університета 75-80%, а то і 100% – його власні доходи, то було б нечесно, якби їх контролювало міністерство.

Ми добилися фінансової автономії вузів.

Але грошей як завжди не вистачає – це нормальна ситуація.

Наступний крок – ми зараз добиваємося від уряду, щоб держуніверситети стали суб`єктами приватного права, це дасть нам більше можливостей здобувати фонди самостійно.

Нещодавно Саакашвілі з трибуни ООН звинувачував Росію в організації тероризму і енергетичному шантажі країн-сусідів. Ви не вважаєте, що з сусідами, якими б вони не були, все ж таки варто налагоджувати діалог?

Саакашвілі завжди заявляє, що готовий розмовляти з Медведєвим і Путіним. Він говорить, що готовий починати розмову з нуля. Але що робить Росія? Буквально пару тижнів тому вона фактично зірвала Женевські переговори. Це переговори між російською, грузинською, абхазькою і осетинською сторонами. В основному вони стосуються не політичних моментів, а структурних. Коли обговорювалося питання повернення біженців, Росія відмовилася від переговорів.

Саакашвілі в Європарламенті заявив, що він не підніме зброю на Абхазію і Осетію. На що Росія відповіла – "бо нема чим".

Нещодавно в Тбілісі приїжджав Саркозі, і він сказав, що Грузія і Росія повинні підписати пакт про ненапад. Коли ми підпишемо пакт про ненапад, ми більш менш зітхнемо вільно. Тому що зараз танки в 60 км від Тбілісі. Не говорячи вже про Абхазію…

Як примусити Росію себе поважати?

Грузія – це лише 4,5 мільйонів людей. І судячи з того, як нервово і хворобливо Росія реагує по відношенню до Грузії, вона Грузію вже поважає. А як примусити, щоб ця повага не переростала в агресію, а переростала в співпрацю?.. Це залежить не тільки від Росії, а і від Європейського союзу, і від США.

Росія повинна зрозуміти, що, по-перше, – Радянський Союз не відновити. І, по-друге, що сучасна політика – це не політика 19 століття, коли все можна було вирішувати силою – переходити через Північний Кавказ, влаштовувати геноцид черкесів. Зрозумівши це, у Кремля не буде іншого виходу, як піти на конструктивний діалог і з Україною, і з Грузією.

Україна стоїть перед вибором: стати частиною європейського миру або російського. На вашу думку, в 21 столітті Україні, як і будь-якій іншій країні, неможливо зберегти самостійність, позаблоковий статус і у будь-якому випадку доведеться до когось приєднуватися?

Що означає самостійність? Ось, на вашу думку, самостійна людина – яка вона?

Незалежна, в першу чергу.

Так. Але незалежність не існує поза відносинами, між державами зокрема. Спори і відстоювання своїх інтересів – це все властиво відносинам.

Чим більше ти включений у відносини – тим більше ти незалежний. Глобалізація приносить локалізацію. Держави і люди стають незалежними через те, що у них дуже багато зв`язків. Чому США такі сильні? Якщо ви прослідкуєте всі економічні зв`язки, які проходять через Америку, ви жахнетеся їхній кількості.

Сучасна незалежність – це якраз наявність як можна більшої кількості відносин, і як можна більшої довіри один одному.

Михайло Саакашвілі недавно заявив, що між Грузією і Україною не було таких хороших відносин, як зараз. Невже президента Грузії не турбують сьогоднішні судові процеси над лідерами української опозиції – Юлією Тимошенко і Юрієм Луценко? 

Неможливо, щоб це його не турбувало як людину. Але він позбавлений такої розкоші, щоб висловлюватися як людина про ті судові процеси, які, як мені говорять, відбуваються з порушенням. Саакашвілі на те і Президент, що він своє особисте хвилювання відводить убік і ставить вище державні проблеми. Це дипломатія.

А наші хороші відносини зараз, окрім всього іншого, обумовлює Росія. Росія робить все, щоби Україна і Грузія відчули себе країнами однієї долі.

Розмовляла Анна Ященко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter