Табачник помстився Могилянці за антикорупційну позицію?

Табачник помстився Могилянці за антикорупційну позицію?

Наша позиція не залежатиме від обсягів держзамовлення – нас не можна ні купити, ні залякати... З погляду державних інтересів, кроки Міносвіти не мають жодних виправдань... Тут бракує прозорості і відкритості...

Могилянська школа журналістики та деякі інші магістерські програми НаУКМА залишилися без державного замовлення. Головний розподілювач держзамовлення Дмитро Табачник не захотів, щоб Києво-Могилянська академія виховувала майбутніх журналістів, водночас суттєво урізавши  їй фінансування права, філософії, економіки та інших спеціальностей. Причому про припинення фінансування міністерство повідомило вже після завершення прийому документів від абітурієнтів. Очевидно, що урізання держзамовлення для Могилянки – це плата за "антитабачні" та антикорупційні висловлювання керівництва вишу. На наші запитання відповів президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Сергій Квіт.

Сергію Мироновичу, чому міністр освіти Табачник не хоче, щоб ви виховували магістрів-журналістів?

На магістерському рівні ми не одержали держзамовлення на дві програми: це журналістика і соціальна робота. Причому і Могилянська школа журналістики, і Школа соціальної роботи імені професора Полтавця є унікальними. Адже соціальна робота вперше з’явилася саме в Могилянці. Наші випускники брали участь у становленні цілої галузі в Україні. Ми виступаємо тут головними експертами. Замість того щоб радитися зі Школою соціальної роботи – як краще слід розвивати цю спеціальність, - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту робить спробу її ліквідувати.

Ми довго боролися за оригінальну ліцензію для своєї школи журналістики і вперше почали приймати на цю магістерську програму випускників будь-яких бакалаврських програм, котрі обрали для себе фах журналіста. Усі наші випускники залишаються в галузі. Це хороший західний стандарт. Окрім того, в НаУКМА – найкраще в Україні технічне забезпечення. Ми працюємо в тісній співпраці з британськими, американськими, німецькими, іспанськими партнерами, маємо єдину в Україні програму PhD (доктора філософії) з масових комунікацій. Спільно з Благодійним фондом Ріната Ахметова Могилянська школа журналістики навчає не лише студентів, а й працюючих журналістів роботи з новими медіа. До речі, таких програм немає в Західній Європі. З наступного року вчитимемо також викладачів факультетів журналістики з усієї України. Окрім наших викладачів, у Могилянській школі журналістики викладає багато фахівців із США та Західної Європи.

Значні скорочення обсягів державного замовлення відбулося й на наших бакалаврських програмах, також найкращих в Україні. Право скорочено на 50%, філософія – на 50%, економічні спеціальності – більш як на 40%, програмна інженерія – на 20%. Хоча протягом року з різних трибун ми чули, що Україні дуже потрібні програмісти і зменшення держзамовлення взагалі не торкнеться галузі ІТ...

Чи вам якось аргументували таке врізання?

Зазвичай такі кроки не аргументуються. Нам про це повідомили у п’ятницю, коли вже завершився прийом документів на магістерські програми.

Ви не вважаєте, що скорочення держзамовлення Могилянці – це плата пана Табачника за вашу критику його міністра, власне, за вашу позицію?

Я б назвав нашу позицію нормальною експертною діяльністю. НаУКМА має свої погляди на багато важливих питань, у тому числі на новий законопроект про вищу освіту. Ми вважаємо, що він має спиратися на принципи університетської автономії. Наша професійна позиція не коливатиметься залежно від обсягів державного замовлення. Києво-Могилянську академію не можна ні купити, ні залякати. З фінансової точки зору трагедії для нашого університету немає. У Міносвіти така логіка: якщо якась спеціальність не одержує держзамовлення, то університет фактично втрачає цю спеціальність. Насправді все виглядає інакше. Могилянські випускники збирають кошти на стипендії для найкращих студентів, які не можуть оплатити своє навчання. Також ми збільшимо кількість контрактників.

Справжня трагедія в іншому. Якщо в нас буде менше держзамовлення, Могилянка зможе взяти на навчання набагато менше обдарованих студентів з незаможних сімей, сіл і провінції, які за своїм рівнем мають навчатися в нас, але сьогодні не можуть заплатити за контракт. Тобто із соціальної точки зору, а також з погляду відстоювання державних інтересів, такі кроки міністерства не мають жодних виправдань. І це мене найбільше обурює.

Вам не здається, що сама система держзамовлення в цілому застаріла, архаїчна. Чому б від неї не відмовитися?

Так, наша система архаїчна. Нас, ректорів, кожного року запитують про плани університетів щодо чергового прийому. Ми здійснюємо планування, заповнюємо різні форми, таблиці, а потім нам приходять зовсім інші цифри. Цей розподіл виглядає непрозорим і незрозумілим. За якими критеріями зараз формується державне замовлення – ніхто не знає. Принаймні не враховуються позиції університетів у професійних рейтингах. Якщо б вони враховувалися, у Могилянки щороку тільки б зростало державне замовлення. Оскільки ринок потребує наших випускників.

Якось у 2006 році я брав участь у семінарі з проблематики університетської автономії в Кембриджі. Там виступало багато цікавих людей, у т.ч. директори коледжів, професори. Й один з доповідачів – проректор – сказав, що для розвитку хорошого університету потрібні три складники: традиції, правильні люди й довіра. З нами в тій поїздці був один державний службовець із Секретаріату президента. Не називатиму його імені. Я до нього повертаюся й кажу: «Ви чули, тут кажуть, що довіра – головне!» А він мені відповідає: «Такої категорії немає в нашому законодавстві».

На жаль, відносини в Україні будуються на взаємній недовірі й підозрі. Це йде ще з радянських часів. І якщо цього не буде змінено, які б схеми не вигадували, – нічого не працюватиме.

Як відреагував ректорський корпус на скорочення фінансування?

Наскільки мені відомо, переважна кількість керівників вишів не задоволена. Зрозуміло, що державний бюджет має обмежені можливості, цього року значно менше абітурієнтів. Незадоволення пов’язано з непрозорістю процедур. Але всі мовчать. Здається, інформація про незадоволення й плановані скорочення кадрів у Львівському університеті з’явилася завдяки активності журналістів… Були коментарі колишнього заступника міністра Максима Стріхи на цю тему.

Абітурієнти в різних вишах скаржаться на технічні проблеми з електронним вступом: то їм на сайті відмовляють у реєстрації, то відбувається плутанина в надсиланні документів… А ви задоволені нововведенням?

Ми від самого початку рекомендували нашим абітурієнтам здавати також паперову версію документів. Звісно – якщо вони хочуть скористатися такою можливістю, то можуть спробувати. Але якщо здадуть у звичайному паперовому вигляді, то будуть більше захищені юридично.

Студенти обіцяють гарячу осінь у разі ухвалення законопроекту Табачника про вищу освіту. Чи готові викладачі долучитися до протестів молоді? Ви особисто підтримуєте молодь?

Є вимоги жанру. У нас є студентські організації, які проводять власну політику. Як президент академії я не втручаюся в їхню діяльність і не кажу, що вони мусять робити, а що – ні. Також я не беру участі в студентських акціях, бо вони власне студентські. Цікаво, що студенти висловлюють більшу підозру до пропонованих версій законопроекту з точки зору потенційних корупційних зловживань. З юридичної точки зору такі підозри не завжди належно вмотивовані, але з практичної – студенти краще, ніж будь-хто, знають, які зловживання можуть мати місце в сучасній системі вищої освіти.

Мої завдання більше пов’язані з організацією навчального процесу, наукової та експертної роботи. Зокрема щодо законопроекту про вищу освіту. Треба сказати, що навіть «міністерська» версія вже не та, що з’явилася в листопаді 2010 року. Вона таки зазнала змін. Там навіть враховано деякі наші пропозиції. Але зміст цього документа по суті й надалі спрямований проти університетської автономії. Понад 100 тверджень стосуються міністерства: які права має міністерство, що воно має робити і як до нього треба звертатися. Тобто це закон про міністерство, а не про університети. Залишаються під сумнівом принципи академічної автономії і міждисциплінарності. Третій цикл освіти (доктор філософії) утворюється шляхом звичайного перейменування пострадянської аспірантури. Цю розмову треба продовжувати доти, доки Україна не одержить новий прогресивний закон, який дасть можливість нашим університетам конкурувати на міжнародній арені.

Наскільки потужним ви вважаєте нинішній студентський рух? Чи здатен він щось змінити?

До нього дослухаються. Якби «міністерський» законопроект потрапив до Верховної Ради торік – він би був моментально проголосований і в українській освіті все було б «зацементовано» років на десять. Студентські протести самі по собі відіграли важливу роль. Проте, можливо, навіть не це головне. Поступово формуються принципи студентського самоврядування. Студенти все більше впливають на університетське життя, відстоюють свої права. Тобто важливо, що формується інша молода людина – відповідальна, мисляча і небайдужа.

Розмовляла Анна Ященко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter