Прокидатися ні світ ні зоря й бігти сонним на уроки. Такий досвід відомий багатьом. У Данії вирішили змінити такі жорсткі правила. Як передає "Німецька хвиля", в одній зі шкіл учні тепер самі визначають, о котрій годині сідати за парти.
Свобода – у так званій Демократичній школі в Данії цьому принципові приділяється величезна увага. Учні, наприклад, самі визначають, коли приходити до школи. Головне, щоб вони були присутні упродовж п`яти годин на день. Як свідчить досвід, більшість з`являється десь між дев`ятою і десятою годинами.
Дітям дозволено також самим визначати, що вчити і з ким. Дев`ятирічна Фрея Брун Педерсен, наприклад, сьогодні вирішила розшифрувати листа від своєї подружки. Лист написано стародавніми рунами. «Мені це подобається, й так я вчу значно швидше. Якби я сиділа в класі, а вчителька писала руни на дошці, тоді це була б суцільна нудьга», - каже Фрея.
Зовсім без правил не обійшлося
Коли завітаєш до такої вільної школи, на перший погляд все здається досить хаотичним. Однак це лише на перший погляд. «У нашій школі є чимало правил, - пояснює викладачка Крістіна Плуг-Томсон. - Найважливіше - всі повинні поважати одне одного. Сюди відноситься й уміння слухати інших і зупинятися, коли комусь щось не подобається».
Таким чином і в Демократичній школі свобода має свої межі. А той, хто порушує правила, зазнає покарання. Кім, наприклад, був вимушений помити підлогу, оскільки він дражнив одну дівчинку в класі. Такий штраф оголосив йому так званий шкільний комітет юстиції. Особливість полягає в тому, що в разі «засудження» учень, що провинився, сам може запропонувати вид покарання.
«Якщо хтось зневажливо ставиться до інших або не прибирає після себе, тоді йому доведеться відпрацювати на користь шкільної спільноти, - розповідає десятирічна Ніна Кнудсен. - У разі ж бійки відповідати доводиться перед шкільними зборами - це наша найвища інстанція. І це вже дуже серйозно».
«Віддзеркалення сучасної демократії»
Мета, яку перед собою поставили ініціатори такої школи в Данії, - виховати в дітях дух спільноти, а не лише повагу до вчителя. Як зауважив шкільний директор Нільс Лавец, за своєю суттю така школа віддзеркалює сучасну демократію: «Розвинути свої здібності можна тільки тоді, коли ти відчуваєш затишність. Якщо ж кожен робить усе що завгодно, тоді такої затишності нема. Тому ми вимагаємо від дітей, щоб вони слухалися, в нас є правила проти мобінгу й насильства. Інші правила носять прагматичний характер, аби функціонувало буденне життя».
Сподівання ініціаторів такої школи: тому, хто створює правила, буде й самому потім легше їх дотримуватися. Вільні школи в Європі поступово перетворюються на традицію. І, як бачимо, слухняність й розваги в них чудово уживаються.
