Екс-ректор Донецького університету заявляє про переслідування у вузі з боку влади

Екс-ректор Донецького університету заявляє про переслідування у вузі з боку влади

Губернатор, посилаючись на команду з Києва, заявив, щоб мені й на думку не спало подавати документи на конкурс... Хоча я єдиний академік, Герой України в цьому вузі...

Ім`я академіка НАН України, Героя України Володимира Шевченка нерозривно пов`язане з Донецьким національним університетом, який входить у десятку кращих ВНЗ України.  Він віддав цьому університету 35 років життя – останні 24 року був ректором вузу й 11 років до цього – першим проректором і деканом математичного факультету. В епоху його ректорства в ДонНУ навчалося багато відомих діячів, у тому числі й “донецькі” політики: Віктор Янукович молодший, Едуард Прутнік, Олена Бондаренко й навіть Рінат Ахметов.

Володимир  Шевченко очолював і очолює Раду ректорів ВНЗ області, Донецький науковий центр НАНУ, але 29 липня  2010 року несподівано був звільнений міністром освіти й науки Дмитром Табачником. Міністр тоді особисто прибув до Донецька і, не одержавши від ректора добровільної згоди на звільнення, усунув його своїм наказом. У підписаному наказі мотивацією для зняття ректора з посади стало закінчення терміну контракту.

За традицією та згідно з законом, Міносвіти мало продовжити Шевченкові повноваження виконувача обов`язки ректора до моменту конкурсу на посаду нового керівника ВНЗ й оголосити дату його проведення.

Але Міносвіти зволікало з оголошенням цієї дати, змінюючи прізвища виконувачів обов`язки ректорів ДонНУ, – дарма що працівники й студенти університету двічі зверталися до президента й прем`єр-міністра виконати статтю 39 Закону України «Про вищу освіту» – оголосити конкурс.

Спочатку в. о. ректора був призначений проректор Андрій Кучко, але 23 вересня його звільнили і призначили Петра Єгорова.

Й ось конкурс на посаду ректора оголошено 23 листопада 2010 року.

Академік Шевченко, як і обіцяв своїм колегам, 1 грудня подав  документи на конкурс, тим паче що ще в червні поточного року конференція трудового колективу університету рекомендувала його на цю посаду.

Екс-ректор, звичайно, розумів, що не бажаний міністерству, тому що Табачник пояснював його звільнення вказівкою “згори”.

“Дійсних причин мого звільнення не знаю, але міністр неофіційно заявив, що це рішення найвищих органів влади. Яких, він не уточнював”, – заявив наприкінці липня кореспондентові УНІАН Шевченко.

Відтоді весь цей час він запевняв, якщо з ним «не відбудеться ніяких надзвичайних обставин», подаватиме свою кандидатуру на конкурс.

І раптом 6 грудня Володимир Шевченко знімає свою кандидатуру з виборів ректора, надіславши відповідний лист у міністерство.

Ми звернулися до екс-ректора, аби з`ясувати, що спонукало його зробити цей крок.

Володимире Павловичу, чому ви зняли свою кандидатуру з виборів ректора?

Я не хочу брати участь у цьому. І  вирішив цього не робити після довгих роздумів. Як працювати ректором, не маючи підтримки ні в місцевої влади, ні в міністерстві? Це тільки створюватиме перешкоди. Якщо в цей важкий час ще й перешкоди долати, тоді що це за робота ректора?

Вам дали зрозуміти, що ви небажані?

Не тільки дали зрозуміти, сказали прямо. Міністр Дмитро Табачник і заступники міністра про це говорили, і неодноразово. І передусім обладміністрація. Анатолій Михайлович Близнюк давно заявив, щоб мені й на думку не спало подавати документи на конкурс, при цьому посилаючись на команду з Києва. Я все таки подав 1 грудня документи, і після цього мені знову почали говорити: “не роби цього”,  “що тебе чекає” і т.д. Я вважаю,  що це свого роду погроза.

Вас налякали ці погрози?

Ні. Просто мені огидно...  Ну  як можна працювати ректором, якщо ти не маєш належної підтримки місцевої адміністрації? Я завжди сповідував, що виш, адміністрація і підприємства – це основа підготовки фахівця. Якщо якась ланка порушується, то навіщо мені усвідомлено йти на це.

Вам не пояснювали, чому вас не хочуть бачити на посаді ректора?

Жодних претензій до мене як до ректора ніхто не висував. Мене звільнили “у зв`язку з закінченням терміну конкурсу”. Усе. І потім чотири місяці не оголошували конкурс.

Судячи з розмов, я пов`язую своє відсторонення з бізнес-справами, із землею університету. Швидше за все, так воно і є.

Річ у тім, що впродовж декількох останніх років ми боролися і в нескінченних судах відстоювали університетську землю, яка є державною власністю. Адже, відповідно до Земельного кодексу, ніхто не має права забирати й віддавати цю землю під якісь інші потреби, навіть вузам заборонено її віддавати – вона знаходиться під захистом держави.

Чи вважаєте ви, що в міністерства є свій ставленик на цей пост?

Ну, звичайно. Ось вони й зробили ставку на Єгорова... Про це міністерство чітко заявляє. У тому числі й мені про це казали, і сам Єгоров мені говорив про це.

Пан Єгоров у своїй передвиборній агітації як базовий аргумент використовує план будівництва 24-поверхівки на місці філфаку. Він мотивує це тим, що приміщення філфаку стару і що нова 24-поверхова будівля обійдеться вишу безкоштовно.

Це просто профанація, на мій погляд, нічим не підкріплена. По-перше, де в нас знайдеться такий бізнесмен, який віддасть 40 мільйонів на те, щоб це будувати? Жоден бізнесмен “надурняк” нічого робити не буде. Тим більше наш бізнесмен, український. Якщо на Заході це традиція – віддавати гроші на освіту, будувати корпуси, бібліотеки, то в нас такого немає.

І по-друге, хто нам дозволить зносити корпус філфаку, якщо це музейна рідкість міста? Це заборонено, його тільки можна реставрувати, бо це історичне, архітектурне надбання міста.

А ось питанням реставрації філфаку ми ще торік зайнялися. Разом з МНС провели обстеження корпусу, готували реставраційні роботи й проектну документацію. І  наступного року МНС мало виділяти гроші на реставрацію.

До того ж у цій будівлі свого часу навчався поет, Герой України Василь Стус...

Так, він тут 5 років навчався. І на фасаді будівлі розташовано почесну дошку на його честь, також є аудиторія його імені.

Володимире Павловичу, ви залишаєтеся працювати в університеті?

Так, я очолював і очолюю кафедру прикладної механіки й комп`ютерних технологій математичного факультету університету. Але в мене навіть немає  кабінету, я як бомж зараз в університеті, хоча єдиний академік в цьому вузі, та й Герой України один.

До речі, мені і Табачник, і Близнюк при звільненні обіцяли дати звання “почесного ректора”, аби я не здіймав галас, не підбурював колектив до якихось “гарячих” дій. Й ось вже п`ятий місяць, але ніхто нічого не дав... На кафедрі в мене один столик тільки.

Після звільнення навіть література моя була викинута з кабінету... Як можна було викинути мій науковий кабінет у комору? Я потім там сам у пилюці копирсався, переносив свої книжки...

Раніше в мене був транспорт університетський, а зараз їжджу на тролейбусі... Попросив проректора якось дати машину – але  виконувач обов`язки ректора Єгоров дізнався й дав йому наганяй за те, що той дав машину.

Вас третирують?

Ну, звичайно. Ніби вичавлюють, аби я пішов звідси, взагалі виїхав з Донецька.

Я віддав 42 роки роботі в університеті, з них 35 років – я був першим проректором і ректором. Напевно, за ці 35 років щось заслужив, адже університет став провідним у області, увійшов до десятки найкращих університетів України, нас визнає Європа, Америка.

У нас був створений союз прикордонних областей з економічних питань. Я вніс пропозицію створити  консорціум класичних університетів наших прикордонних областей, стояв біля витоків цієї організації. А мені шиють якийсь націоналізм. Юлію Тимошенко мені пришивають...

Ви тривалий час очолювали університет. З усіма попередніми міністрами освіти знаходили спільну мову?

Я раніше не відчував з боку міністерства тиску. Ось тільки з появою цього уряду почалися такі речі. Раніше було всяке, але то були робочі питання. А що б от так вчиняли, як зараз зі мною, –  я вважаю це несправедливим і незаслуженим.

Як ви думаєте, що буде з університетом, якщо ректором стане Петро Єгоров, якого підтримує Міносвіти?

Я абсолютно впевнений у тому, що університет утратить позиції. Тому що університет – це, як то кажуть, святе місце, де має зароджуватися все прогресивне. А зараз усюди переслідування, незрозумілі речі творяться. Замість творчості всі зайняті з’ясуванням всіляких стосунків...

Ще будучи виконувачем обов`язки ректора, Єгоров звільнив усіх проректорів і міністерство цьому сприяло. Це неправильно. Потрібно хоч би спочатку стати ректором, а потім розкидатися людьми.

P.S. Згідно з проектом, представленим Петром Єгоровим, 24-поверхова будівля, що має постати на місці філфаку, є копією двох інших будівель, зведених у Донецьку, – бізнес-центрів «Столичний» і «Північний». Обидва об’єкти будувалися на замовленням корпорації «Менеджмент Асетс Компані» (МАКО), президентом якої є Олександр Янукович – старший син президента України Віктора Януковича.

Олена Колгушева

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter