Міносвіти відповіло на студентські протести: хочете кричати, то кричіть

З гаслом «Хай депутати платять за пропуск пленарного засідання» студенти шикуються в колону… «Геть міністрів-капіталістів», – піднесено вигукувала повстала молодь…

Хоча президент Віктор Янукович виступив з заявою, що він категорично проти запровадження нових платних послуг для студентів у вишах, а після сьогоднішнього засідання Кабміну голова Державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семиноженко повідомив, що з переліку “освітнього прейскуранта” викинули перездачу іспитів, користування Інтернетом і фінансування лабораторних робіт, - молодь від Ужгорода до Луганська таки вийшла на Всеукраїнську акцію протесту. Страйкували проти славнозвісної постанови Кабміну №796. Наймасштабніша акція, як і водиться, пройшла в столиці.

О четвертій біля метро “Арсенальна” людно. У Маріїнському парку одні студенти домальовують плакати, інші роздають листівки з закликом приєднатися до протестів. “Не будь байдужим сьогодні і будеш жити як людина завтра! Україна – це ти! Освіта – не товар, а твоє конституційне право”, – жирними літерами виведено на невеличкому клаптику паперу.

З гаслами “Хай депутати платять за пропуск пленарного засідання 2000 гривень”, “Граніт науки – теж булижник”,  “Знання – не товар, універ – не базар” юнаки вишукуються у єдину колону.  

– Мета акції – припинити комерціалізацію освіти, перетворення її на бізнес. Зараз ми бачимо, що освіта стає привілеєм для багатих, – розповідає один з організаторів акції Андрій Мовчан. – Наша найголовніша вимога – скасування постанови №796. Повне скасування, а не та імітація, “робота над помилками”, яку зараз виконує прем’єр.

– Але ж сьогодні повідомили, що найбільш резонансні статті скасовано, як то – плата за пропущені лабораторні чи Інтернет...

–  Плата за бібліотеки, за користування інфраструктурою вузів тощо залишилася. Через цю постанову виші зможуть безконтрольно встановлювати плату за проживання у гуртожитках. Раніше ця ціна залежала від ЖКГ й вартості комунальних послуг, а тепер встановлюватимуть суму, яка їм заманеться... У Таврійському університеті навчається моя дівчина. Коли там оголосили прейскурант, вони одразу активізувалися. Добре, що там були активні студенти. Вони подали приклад всій Україні. 

–  А ректор ТНУ пан Багров заявив, що деякі студенти брали участь в акції протесту в Сімферополі через особисті мотиви, “щоб вступити в партію”. Що вам про це відомо?

– Я знаю студентів, які організовували там протести. Вони не належать до жодної партії. Це переважно люди лівих поглядів – радикальні марксисти й анархісти. Якщо хтось каже, що це політичне замовлення – то відверта брехня. Наша акція позапартійна, без символіки. Якщо якась партія принесе свій прапор – це буде відверта провокація.

 У цей час видно, як над вишикуваною колоною студентів майоріє оунівський червоно-чорний прапор.

Побачивши його, Андрій миттєво реагує.

– Опа, там уже провокація. Його треба прибрати.

Та врешті-решт прапороносець таки залишається в колоні. Рух розпочато.

– Займаємо обидві смуги, – лунає з рупора команда. І колона, перекривши рух у один бік, прямує по вулиці Грушевського до Кабміну. Міліціянти, оточивши студентів, рухаються поряд. За їхніми підрахунками, у колоні чоловік 400. 

– Бунтуй, кохай, права не віддавай! – голосно скандують студенти.

Студент тримає плакат з написом: “Згадати 1968”.

– У 1968 році по всьому світі проходили студентські молодіжні виступи, найвідоміші з них були у Франції, з метою глобальної зміни світу. Це був пік молодіжного руху за всю його історію. Тому ми закликаємо до цього досвіду, – пояснює сенс свого лозунгу студент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Денис. – Зараз у нас серйозні проблеми у сфері освіти, іде згортання громадянських прав. Наш виступ повинен мати більш широкий характер, ніж проти якихось локальних проблем.

– Студенти в Інституті міжнародних відносин нібито можуть собі дозволити платні послуги. Чому ви тут?

– Я, наприклад, не можу. Я вступав за результатами Олімпіади. І в нас багато звичайних юнаків, окрім загальновідомих мажорів.

– Я проти ідеї індексації стипендій, проти запровадження платних послуг у виші, - розповідає студент Києво-Могилянської академії Яків. – За цією постановою людина, яка має гроші, завжди буде в кращому становищі, ніж та, що не має.

– А ви брали участь у “АнтиТабачній” кампанії?

– Ні, тому що відсторонення окремої людини не вирішить ідеологічних проблем.

– Але ж ваш ректор був єдиним керівником вузу, який висловився проти Табачника на посаді міністра освіти…

– І він молодець… Та якщо в будинку повна антисанітарія, то бігати з криком, що все зло від цього окремого таргана, – це марнування сил.

– А у вас в університеті вже озвучували тарифи на освітні платні послуги?

– Була ідея з бібліотеками, щоб брати пеню за прострочення терміну. Але Сергій Миронович (Квіт – ректор Києво-Могилянської академії. – Авт.) сказав, що така практика засуджується.

– Геть міністрів, геть капіталістів, – піднесено вигукує повстала молодь. – Сім, дев’ять, шість – стипендію з’їсть. 

Раптом перші ряди колон запалюють фаєри.

– А фаєри санкціоновані? – цікавимося в правоохоронців, знаючи про їхню слабкість до цього забороненого плоду українських футбольних фанатів.

– Хату не спалили, усі живі, хай палять, – жартує демократичний міліціонер. – Це ж студенти, їм усе можна.

Нарешті процесія досягає точки призначення і розташовується біля стін Кабміну.

– Цікаво, чи вийде хтось до нас? – перешіптуються хлопці за моєю спиною.

– Сумніваюся, у них там робочий день уже, певно, давно закінчився...

Утім, до студентів таки виходить заступник Табачника Євген Суліма. Пояснює, чому хотіли брати гроші за пропущені лабораторні.

– Раніше в темну в конспект щось клали і закривали це питання...

– У нас закривали всі лабораторні, –  вигукують студенти з натовпу.

– Це у вас так. А в інших – по-іншому. Тому запропоновано на цивілізованому рівні – коли відпрацьовується заняття, то треба ж плати за електроенергію, за хімічні реактиви... Але ж ніхто не казав, що це 900 гривень. Та плату за пропущені лабораторні скасували.

– Так що буде в цілому з постановою? –  цікавиться преса в заступника міністра.

– А в якому місці вона вам ще заважає?

– Де гарантія, що дітей по кілька разів не відправлятимуть на перездачу, за яку потрібно платити?

– Постанова №796 не має до цього жодного стосунку – що хтось щось повинен перескладати за окрему плату... В усіх вузах є органи самоврядування, які мають погоджувати чи не погоджувати запровадження таких послуг, сьогодні все так і залишається. Якщо студентське врядування погоджується – так воно й буде...

– Ви спілкувалися зі студрадами? - запитують у Суліми студенти.

– Учора навіть. Вони кажуть, що чули про послуги. А коли я їх запитав, чи читали вони постанову, жодної руки не піднялося...

– Брехня, брехня! – лунає звідусіль.

– Півроку цей проект постанови висів на сайті Міносвіти, - розповідає Суліма. – Знаєте, скільки було пропозицій до обговорення? Три. 

– Ганьба! – знову обурюються студенти й наввипередки кричать, що ніякого проекту постанови на сайті міністерства взагалі не було.

–  Вони дуже гарно кричать. Якщо вони хочуть кричати, то можуть кричати, –  такою була сьогоднішня відповідь Табачникового заступника на студентські акції протесту.

УНІАН в Google News